Свята та сценарії

Тема. Національна українська їжа. Мета: узагальнити знання про національні українські страви, їх особливості, пов'язаність із обрядами, звичаями, святами. Обладнання: аудіозапис українських народних пісень, комп’ютер, проектор, екран, аудиосистема. Коментар: до підготовки до заняття вчитель залучає учнів- читців та учнів-учасників у міні- виставу за казкою «Як солдат із сокири юшку варив» (три особи). Хід заняття Звучить аудіозапис пісні «Вареники». Милі гості, просим сісти, вареники будем їсти, Вареники непогані, вареники у сметані. В кожній хаті на Вкраїні вареники варять нині, Це вареники знаменні, як їх родичі — пельмені. Вас чекають у макітрі вареники дуже ситні, Вареники круглолиці — із найкращої пшениці, Їжте, їжте, просим щиро, вареники наші з сиром, Вареники непогані, вареники у сметані. Ведучий Із давніх-давен в Україні існували різні режими і норми харчування. Вони узгоджувалися з певними циклічними змінами в природі: добовими, місячними, сонячними, зодіакальними. Завжди визначалися періоди пісних та скоромних днів. Пращурам було відомо, що одна й та ж страва в різні часи доби та пори року по-різному засвоюється організмом. Великий грецький природознавець, мислитель, реформатор античної медицини лікар Гіппократ казав, що всяка їжа має бути ліками для людини, а ліки — їжею. Режим харчування людини залежав і від територіально- кліматичних умов, релігійних правил та роду її занять. Біла українська хата потопала в зелені саду. А фрукти й овочі здавна складають основу в харчуванні українців. Три тисячі років тому (період трипільської культури) наші предки вже вирощували пшеницю, ячмінь і просо. До складу їжі наших предків також входили молоко, м'ясо та риба. 1-й учень Ось рецепт м'яса по-тернопільськи. М'ясо порізати шматочками, посипати дрібно посіченою цибулею і відбити, потім вмочити в збите яйце і борошно, поперчити, посолити й обсмажити. Подавати на стіл, поливши розтопленим маслом. Учень-читець сідає на своє місце. Ведучий Ще з давнини повелося, що весь тижневий розпорядок харчування базувався на чергуванні днів із пісною (понеділок, середа, п'ятниця) та молочно-м'ясною їжею. Понеділок традиційно залишався в Україні пісним днем, у деяких регіонах — абсолютно пісним (голодним). У повісті І. Нечуй-Левицького «Кайдашева сім'я» є такий герой — старий Омелько. Так от він понеділкував. 2-й учень Старий Омелько був дуже богомольний, ходив до церкви щонеділі не тільки на службу, а навіть на вечерю, говів два рази на рік, горнувся до духовенства, любив молитись і постити, він понеділкував і постив дванадцять п'ятниць на рік, перед декотрими празниками. Ведучий Понеділкувати — значить нічого не їсти до вечора. Коли ж дозволялося їсти м'ясні страви, то їх традиційно споживали із свіжою, квашеною та тушкованою капустою, а також іншими овочами. Це сприяло якісному засвоєнню їжі. Салом та внутрішнім жиром приправляли каші. Наші предки, як і сучасні українці, дуже полюбляли перші страви — супи та борщі. 3-й учень Я хочу запропонувати вам рецепт українського квасолевого супу з грудинкою. Приготувати бульйон із копченої грудинки. Квасолю, перебрану й промиту, замочити в холодній воді на 5—8 годин, зварити в тій же воді до готовності. Моркву й петрушку нарізати дрібними кубиками, посічену цибулю спасерувати до золотистого кольору разом із борошном. У киплячий бульйон покласти готову квасолю, пасеровані овочі й борошно і довести до готовності, додавши спеції. Подати з копченою грудинкою, заправленою сметаною. 4-й у ч е н ь Із давніх-давен усюди на Вкраїні готували «вариво із зіллям», в яке додавали овочі та приправи. Пізніше ця рідка страва стала називатися борщем. До неї могло входити близько двадцяти продуктів, але основним компонентом вважався буряк, який у давнину мав назву «бірщь». Борщ готували у кожній родині, він був універсальною стравою будь-якої пори. 5-й учень Борщі були «зі свищами» — майже зовсім порожні, «жонаті» — з кашею, «перелякані» — бліді, «удівці» — без каші. Найбільше розповсюдженим в Україні є червоний борщ із капустою. У народі казали: «Борщ та капуста — в хаті не пусто». Український борщ заправляли підсмаженим салом, цибулею, часником, борошном. У зелений борщ різали щавель, лободу, кропиву, петрушку. Заправляли його яйцем і сметаною. Холодний борщ (холодник) готували влітку. Залежно від достатку, досвіду господині борщ міг бути густим або рідким. У народі про густий борщ казали: «Аж хвилі встають, такий, що за туманом дітей не видно», а про рідкий — «Хрущі в борщі, а жаба в юшці, на нозі сап'ян рипить, а в казані трясця кипить». Ведучий Народні свята тісно поєдналися з їжею. До кожного свята — своя страва обрядова. Що ж стосується хліба, то він вважався і святою, і повсякденною, й обрядовою їжею. Без хліба не обходилося жодне свято, а особливо — весілля. Як же проходив обряд унесення весільного короваю? 1-й учень Старший дружко вносить із комори коровай. Несе на тарілці й держить над головою. Одчинивши двері, каже: «Панове старости, благословіть коровай унести». Старости із-за стола, що коло порога, відповідають: «Бог благословить», а хор співає: «Дружко коровай несе і вілечком трясе, хоч тряси, не тряси, на стіл коровай неси...» Старший дружко ставить коровай перед молодими, ріже на куски і кладе на дві тарілки. Менший дружко на тарілці подає коровай: зразу батькові, тоді матері, родині молодої та поїзду. Весілля в Україні справляли восени, на Покрову. А в цю пору обрядова страва — птиця. Отже, на весілля в селах і повсюдно різали курей, качок, індиків, гусей, варили бульйони, холодці (дриглі) та борщі з півнем. До столу ще подавали рибу. 2-й учень Дуже велику увагу приділяли обрядовій їжі на Різдвяні свята. Багато повір'їв, звичаїв пов'язано з цими святими днями. Наприклад, існувало повір'я, що під час Святої вечері виходити з-за столу не годиться, розмовляти багато — теж не добре. Першу ложку куті господар підкидає до стелі — «щоб так ягнята стрибали, як ця пшениця скаче від землі до стелі». Другу ложку куті підкидає — «щоб телята рикали так, як це зерно стрибає від землі до стелі», а третю — «щоб бджоли роїлися». Батько не давав сину води за вечерею і при цьому казав: «Не пий, сину, води за Святою вечерею, ти козачого роду. Як виростеш — у похід підеш слави здобувати, а в походах всяко буває, буває і так, що спрага мучить. Отож, знай: витримаєш спрагу за Святою вечерею — ніякі походи не страшні». 3-й учень Головна обрядова страва на Різдвяні свята — це кутя. Традиційно вона готується тричі. Перша — яка ще називається багатою — у переддень Різдва, друга — щедра — у переддень свята Василя, третя — голодна — у переддень Водохреща. Кутею як священною стравою проводився ритуал причастя до вечері. Першим причащається господар, а за ним по колу вся родина. Причащають священною кутею також домашню худобу і птицю. Горщик із кутею має стояти на покуті впродовж усього періоду свят коляди. 4-й учень Для куті відбирають краще зерно ячменю або пшениці й облущують. Пристрій для облущення зерна — ступа. Відібране зерно слід попередньо зволожити. Варять кутю в глиняному горщику на непочатій воді. Непочата вода — це така, яка набрана з джерела (річки, колодязя, водогону) ранком до сходу сонця. Приправляють кутю, подаючи до столу, розтертим маком, розведеним на медовій ситі. Додають ще родзинки, насіння соняшнику, ліщину, інші горішки та прянощі. За звичаєм горщик із кутею беруть рукавицями й урочисто ставлять на покуті. Місце, де має стояти кутя, устеляється сіном. Куштувати кутю до початку Святвечора не годиться. Ведучий Пройшли зимові свята, і ось вона, довгожданна весна, а з нею чудове свято — Великдень. Пропонуємо вашій увазі мінівиставу за гуморескою ,,Вареники’’ Вареники (гумореска) Сидить москаль на прилавку, Прищурює очі… Так і знати: москалина Вареників хоче. Хоче бідний вареників, То й ніщо питати! Та тільки їх по-нашому Не вміє назвати. «Хазяюшка, галубушка! — Став він говорити. — Свари-ка мне вот энтаво!..» «Та чого зварити?..» «Да энтаво… как, бишь, ево У вас называют?.. Вот, что, знаешь… берут тесто, Сыром накладают…» «Та бог його святий знає, Що вам, служба, гоже!.. Тісто сиром накладають… То галушки, може?..» «Не галушки, не галушки, Я галушки знаю… Свари-ка мне, галубушка… Все, бишь, забываю… Уж с глаз долой, так с памяти!.. Вот энтакой бес-то!.. Да знаешь ли, энтак сыр-то, А на сыре тесто!..» «Та бог його святий знає І добрії люди!.. Сир у тісті?.. Хіба, може, Чи не пиріг буде?» «Да не пирог, голубушка… Экая досада!.. Да знаешь ли, туда масла Да сметаны надо!..» А вона-то добре знає, Чого москаль хоче… Та чекає барабана, Заким затуркоче. Як почула барабана… Слава тобі, боже! Та й говорить москалеві: «Вареників, може?..» Аж підскочив москалина… Та ніколи ждати. «Вареники-вареники!» Та й пішов із хати. Ведучий Що готують на це свято, чим пригощають гостей? 5-й учень До свята Великодня заколюють малих поросят, випікають паски (калачі), варять і готують крашан ки. Споживання яєць традиційно має тривати впродовж 40 днів — від Великодня до свята Вознесіння, тобто до часу, коли птахи в основному завершують відкладання яєць і сідають на гнізда висиджувати пташенят. На свято Юрія (6 травня) готують яєчню, а на свято Вознесіння — млинці з борошна, молока та яєць. 1-й учень На зміну весні прийшло літо, а з ним — Петровський піст. «Петрівочка-голодівочка». Основу харчування на цю пору складають окультурені та дикорослі ягоди, що якраз починають дозрівати, та овочі: редиска, щавель, петрушка, молода капуста, цибуля. Із городини готують сирі салати та холодні борщі на березовому та кленовому квасі, що його заготовляють навесні. А з ягід, окрім сирого споживання, варять киселиці. У Петровський піст шанували різні каші, а також вареники з ягодами. 2-й учень А ось рецепт салату з овочів по-карпат- ському. Картоплю, нарізану кубиками, обсмажують на олії. Нарізані кубиками моркву, петрушку та цибулю пасерують, додають до них нарізані скибочками свіжі солодкий перець і помідори. Окремо варять розсипчасту кашу з рису або перлової крупи. Смажену картоплю, пасеровані овочі змішують, додають кашу, трохи бульйону і тушкують до готовності. Подають гарячим. 3-й учень Третій річний релігійний піст — Спасівка. Він триває два тижні: від 14 до 28 серпня. Спасівка — це ніби своєрідна підготовка організму до тривалого осіннього сезону. Пора дозрівання кавунів, динь, огірків, помідорів, перцю. Ми знаємо, що є яблуневий Спас, коли вживаються яблука і груші нового врожаю, медовий, коли йде основний збір меду, та горіховий. Традиційні страви цього періоду — пироги з яблуками, коржі з маком, фруктові та медові напої, борщі, розсольники та овочеві салати. Роблять заготівки на зиму яблук, груш, слив. 4-й учень Осінь. З 28 серпня починається осінній м'ясо-молочний період. Він триває до 27 листопада. А коли Сонце наближається до завершального кола в річному циклі, починається четвертий релігійний піст — Пилипівка. Триває він 40 днів. На Пилипівку в пошані квашенина: яблука, кавуни, огірки, капуста, помідори та інші овочі. Ритуальним можна вважати гарбуз. Його споживають печеним і вареним, готують гарбузові каші. Ведучий Дійсно, їжа українця була невід'ємною від будь-яких свят, подій тощо. Не забули про неї й в усній народній творчості. Навіть у скоромовках можна знайти розповідь про якусь українську їжу. 5-й учень Котилася торба з високого горба. А в тій торбі хліб-паляниця. Кому доведеться, той і наїсться. 1-й учень Мидір, Сидір і Каленик Збудували тут куреник. У куренику сидять, По варенику їдять. В нас вареників немає, Хто спочатку починає? 2-й учень Стоїть півень на току у червонім чобітку. Будем півника просити: «Ходи жито молотити!» Ведучий А зараз пропонуємо вашій увазі міні-виставу за «Як солдат із сокири юшку варив» Міні-вистава за казкою «Як солдат із сокири юшку варив» ДІЙОВІ ОСОБИ Казкарка - Солдат - Баба - Казкарка. Один солдат стояв на постої у дуже скупої баби. Трудненько доводилося солдатові добувати собі кожний окраєць хліба, а що вже про варену страву, то він і забув, яка вона на смак. Почав він думати, щоб таке вигадати, щоб і себе вдовольнити, і баби не прогнівати. Узяв солдат сокиру, вимив її та й промовляє... Солдат. Оце буде юшка, так юшка. Дозвольте, бабко, горщика і води! Баба. Що це він робить? А цікаво, що ж далі буде. На тобі горщика і води. Солдат. Кипить, аж весело дивитись! От буде юшка, так юшка! Дозвольте, бабко, дрібок солі! Баба. Та бери, солі мені не жалко! Солдат. А трошки пшона не дасте? Баба. Та що ж із тобою робити? Бери вже бо ж цікаво дуже, яка ж юшка із сокири. Солдат. А кілька картоплинок? Баба. Ой, лихо! Скільки добра віддаю. Бери вже! Солдат. Якщо б ще цибульки. Баба. Бери вже та швидше вари. Солдат. От коли б, бабусенько, ще й сала шматочок! Баба. Сала?! Ох, лихо! Це ж розорення! Бери швидше, щоб я і не бачила. Солдат. Оце юшка так юшка! Ну і смачна! Баба. Смачна? Із сокири? Дай хоч покуштувати. Солдат. Та беріть, бабусенько, наливайте та їжте. Баба. Ох і смачно! А коли ж ми сокиру будемо їсти? Солдат. А сокира ще недоварилася. Трошки ще поваримо, коли борщу схочеться (сміється). Казкарка. Ось що таке народна кмітливість. Ведучий Деякі відомості про давню і сучасну українську кухню. Українська національна кухня має багате історичне минуле. Витоки її традицій сягають ще в часи існування Київської Русі. Давні писемні та археологічні матеріали свідчать про різноманітність страв, які готували українці в 9—11 століттях. Саме з тих часів дійшли до нас славнозвісні українські паляниці та пампушки, пироги, калачі, галушки, «варево із зіллям», куліш із салом, млинці,узвар та багато інших страв. Протягом історії свого розвитку українська кухня зазнавала впливу багатьох кухонь народів світу — німецької, угорської, литовської, польської, російської, татарської, турецької тощо. Але при цьому їй пощастило не втратити своїх основних національних рис, зберегти відміни, які існували в Закарпатті, на Поліссі, Волині, Гуцульщині, Буковині, Наддніпрянщині, Слобожанщині та в інших регіонах країни. 3-й учень Із давніх-давен найулюбленішими продуктами українців були свинина, сало, буряк, пшеничне та гречане борошно, пшоно, цибуля й часник. Із 14 століття до них додався рис, а на межі 18—19 століть — картопля, помідори, солодкий перець, кукурудза й соняшникова олія. З усіх м'ясних продуктів українці завжди віддавали перевагу свинині. Вони вважали її не лише більш ніжною та соковитою, ніж яловичина, але й чистою. Та особливо активне вживання свинини й сала поширилося серед козацтва в 16— 18 століттях усупереч традиціям турецької кухні. Найулюбленішими м'ясними стравами вважалися душенина та печеня. Гордістю гуцулів була домашня свиняча ковбаса — гурка. Сало українці вживали як самостійний продукт у солоному, вареному, смаженому й копченому видах, наповнювали ним ковбаси, робили шкварки і навіть додавали в такі солодкі страви, як вергуни. Таке вподобання знайшло' відображення в жартівливих народних приказках: «Живу добре: сало їм, на салі сплю, салом вкриваюсь», «Був би я паном, їв би сало з салом». 4-й учень Серед улюблених святкових м'ясних страв української кухні — порося з хріном, холодець, шпундра, смажена качка з яблуками, завиванці, а повсякденними вважалися січеники, крученики, битки, товченики, кров'янка тощо. І звичайно — борщ. Спочатку його називали «варевом із зіллям», оскільки готувався він із різних овочів з додаванням багатьох пахучих приправ. Обов'язковою складовою частиною його був буряк — ще один національний продукт України, а чудовим доповненням до борщу слугували пампушки з часником. Не менш популярними в українській кухні є капусняки з квашеної капусти та різноманітні юшки — з грибами та картоплею, з квасолею, з галушками, з куркою та домашньою локшиною. Повсякденною стравою були густі кулеші з пшона, заправлені підсмаженим салом із цибулею. У народі вони звуться «польовими кашами», оскільки їх часто варили в дорозі чумаки. 5-й учень( Карасі в сметані або з медом, лящі з хріном і яблуками, фарширована щука, лини з капустою, два різновиди юшки — щерба та щучина вважаються найпопулярнішими рибними стравами українців. Полюбляли вони й молочні продукти — ряжанку, кисле молоко, вершківку, гуслянку, маслянку тощо. Прості й смачні страви — сирники, бабки, гомбовці, мачанки — готували господині з сиру та бринзи. Традиційними українськими стравами здавна також вважалися апетитна й поживна яєчня із салом, гречаники з сиром, лемішки, тетеря, пшоняники тощо. 1-й учень У Західній Україні, де відчувався вплив румунської, польської, молдавської кухні, готувалося багато своєрідних страв, таких як мамалиґа, гойданка, рижаники, бануші, токани. Серед овочевих страв дуже поширеними були картопляна товчениця, лежні, крем-злики, страпачки, варя, меживо з баклажанів або солодкого перцю, горохв'янка, голубці, драчени тощо. Широко вживалися гриби, лісові ягоди, горіхи. Здавна полюбляли українці гарбуз, готуючи з нього смачну молочну кашу з пшоном. 2-й учень Всесвітньо відомими українськими стравами є вареники та галушки. Жодна з кухонь народів світу не має такої різноманітності начинок для вареників, як українська. Українці начинюють їх всілякими овочами, фруктами, ягодами, грибами, м'ясом, рибою, шкварками, сиром, кропивою та багатьма іншими продуктами. 3-й учень Полюбляючи солодощі, українці особливо добре готували солодкі страви з борошна: буцики з медом, сластьони, шкраб, папошники, плетуни, мандрики, макорженики, пухкеники, мантулі, шулики, присканці, малаї, сочники, пундики, соложеники, медовики та багато інших. 4-й учень Важливу роль в українських обрядових традиціях відігравали паски, які пеклися до Великодня. У кожному регіоні України були свої звичаї вчинення тіста та випікання цих святкових пасок. Особливо славилися подільська, івано-, франківська, вербівська, рогатинська, снятинська та за- гвоздянська паски. 5-й учень Українці завжди вважалися майстрами приготування всіляких домашніх напоїв. Були серед них різні настоянки та солодкі наливки, варенуха, муселець, тертуха, мочена, запорізьке, батуринське та мошногірське пиво, безліч квасів, зокрема закарпатський — циберій, узвари та трав'яні напої з м'ятою, чебрецем або душицею. Ведучий Сьогодні ми з вами поговорили про національну українську їжу — святкову, обрядову, повсякденну. Які ж висновки ми можемо зробити? Харчування людини не може бути довільним! Це одна з найголовніших гілочок дерева роду. Вивчення системи харчування предків не лише дає розуміння життя їх, але й допомагає нам зрозуміти таку істину: людина живе не для того, щоб їсти, але їсть для того, щоб жити.

https://docs.google.com/document/d/e/2PACX-1vRAOvIRbCXtsHum7Yg1nWWuVI2aTTpn5EnrHRtbYSYYkBjEvJNUUrffGwntlD-BRQMliP55byAfQ26F/pub